Проблеми медичної галузі сьогодні віддзеркалюють соціально-економічні зміни, які відбуваються в Україні. В умовах ринкової економіки медицина почала комерціалізуватися. Медичні послуги набули ознаки товару. Сформувався ринок медичних послуг, що в свою чергу привело до конкуренції між закладами та лікарями. 

В свою чергу невідповідність витрат на фінансування державної галузі, покладеним на неї завданням, підштовхнули МОЗ до проведення реформ. В основу стратегії реформ було закладено зміну акцентів щодо визнання рівня надання медичної допомоги, де головною діючою особою став сімейний лікар.

Покращення функціонування системи й відповідно якості надання медичної допомоги, згідно висновків розробників, повинно відбутися за рахунок структурної реорганізації. Це перекликається з моделлю європейської медицини, де надання медичної допомоги на первинному рівні реалізується сімейним лікарем. Для виконання поставлених задач, кафедри післядипломної освіти терміново взялися за перепідготовку лікарів, потреба в яких сьогодні надзвичайно велика.

Курс первинної спеціалізації за фахом лікар загальної практики-сімейної медицини триває шість місяців. За такий короткий термін з лікарів-педіатрів та дільничних терапевтів необхідно підготувати спеціалістів з необхідним багажем знань та практичних навичок в галузі сімейної медицини.

А попри все, статистика свідчить, що середня тривалість життя наших людей одна з найнижчих в Європі. Зростає смертність людей працездатного віку, невпинно збільшується кількість соціальних захворювань таких як: туберкульоз, СНІД, наркоманія. Загрозливий стан репродуктивного здоров’я населення. Кожні треті пологи визнаються патологічними.

В цій ситуації можливо доречне запитання - хто сьогодні відповідає за громадське здоров’я та профілактичний напрямок в нашій галузі? В цьому контексті автор статті «Громадське здоров’я в Україні» (газета «Ваше здоров’я» за 2014р.) стверджує про те, що у нашій країні турбота про здоров’я народу покладено на плечі того ж народу. Відсутня державна стратегія в цьому питанні. Замість профілактики ми боремось з хворобами, а замість визначення ризиків, ми констатуємо наслідки, стверджує автор.

Підсумовуючи ці «радужні реалії» сьогодення є сенс говорити про те, що впровадження профілактичної медицини, широка пропаганда здорового способу життя – реальний шлях до зменшення захворюваності та підвищення якості життя нашого населення. При цьому роль державних структур, громадських організацій, медіа, в цьому напрямку повинні бути надзвичайно вагомими.

Вислів «легше попередити хворобу, чим потім її лікувати» стає сьогодні особливо актуальним.

МЦ АНІКО пропонує комплексні профілактичні огляди для різних вікових груп.