Щодня         
На сцені…
Та за кулісами
ЖИТТЯ!!!

Кожна дитина особлива… тим паче дитина – інвалід. Та як «ріже» слух слово інвалід. Чи задавали Ви колись собі питанням чому у повсякденному житті ми використовуємо саме цей термін?

Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» дає таке визначення поняттю: Дитина-інвалід – особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту.

Але як же формально це звучить, адже таких дітей близько 200 мільйонів у всьому світі та понад 165 тисяч в нашій країні. Це може бути Ваш сусід, знайомий та навіть ваша власна дитина. То чи не буде більш гуманно називати таких дітей – дітьми з особливими потребами.

Інвалідність у дітей означає суттєве обмеження життєдіяльності, вона сприяє соціальній дезадаптації, яка обумовлена порушеннями в розвитку, труднощами в самообслуговуванні, спілкуванні, навчанні, оволодінні в майбутньому професійними навичками. Освоєння дітьми-інвалідами соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відносин вимагає від суспільства певних додаткових заходів, засобів і зусиль(це можуть бути спеціальні програми, спеціальні центри з реабілітації, спеціальні навчальні заклади, спеціалісти і т.д.). Вкрай важливо щоб в подібних закладах приділяли увагу не лише фізичному розвитку та адаптації дітей з особливими потребами до навколишнього світу, а ще й духовному розвитку. Саме тут в нагоді стане арттерапія (терапія мистецтвом). Вже на зорі людської цивілізації жерці, а потім лікарі, філософи, педагоги використовували різні види мистецтва для лікування душі і тіла. Вони замислювалися над таємницями впливу живопису, театру, рухів, музики, намагаючись визначити їх роль як у відновленні функцій організму, так у формуванні духовного світу особистості.

Терапія мистецтвом - це один з методів психологічної роботи, який використовує можливості мистецтва для досягнення позитивних зрушень в емоційному, інтелектуальному і особистісному зростанні дитини.

Це може бути не тільки малювання, а й аплікації, вишивка, фотографування, моделювання із сірників, проза, поезія, театр та ще багато того, що так чи інакше відноситься до мистецтва.

Стимуляція творчості може служити психопрофілактичним засобом. Під час творчого акту відбувається підсвідома нейтралізація різних інстинктивних агресивних імпульсів і емоційних станів незадоволеності, депресії, пригніченості, туги або гніву, і таким чином знижується небез¬пека їх небажаного прояву у соціальному середовищі. Малювання, живопис або ліплення є найбезпечнішими способами розрядки внутрішньої напруги.

Психологи виділяють декілька напрямів використання мистецтва у корекційній роботі: психофізіологічний (пов‘язаний з корекцією психосоматичних порушень), психотерапевтичний (пов‘язаний з психоемоційною сферою), психологічний (виконує регулятивну та комунікативну функції), соціально-педагогічний (пов‘язаний з розвитком естетичних потреб, розширенням загального та естетичного кругозорів, активацію потенційних можливостей дитини у практичній художній діяльності та творчості). Реалізація цих напрямків у роботі з дітьми з особливими потребами здійснюється через психокорекційні, корекційно-розвиваючі методики, які використовуються в рамках терапії мистецтвом.

Давайте розглянемо декілька форм терапії мистецтва в дії:

• Ліплення. Під час створення пластичної форми у дитини активізуються процеси фантазування, що дає змогу «оживити» свої образи, надати їм форму та зміст, втілити свої мрії, побороти страхи. Дитина отримує змогу на хвилинку відчути себе чарівником, що створює казку.
• Живопис. В процесі малювання дитина має змогу виразити свій внутрішній світ, світ переживань, тривог, страхів, відтворити в кольорі всю гаму своїх емоцій. І, саме головне, що це є безпечно для самої дитини. За кольорами та змістом малюнку можна дізнатись, що переживає Ваша дитина саме в цей момент, чим вона живе, що її хвилює. Малюнок розповість вам все сам.
• Музикотерапія. Сутність музикотерапії ми бачимо в здатності викликати у «особливої» дитини позитивні емоції, які здійснюють лікувальний вплив на психосоматичні та психоемоційні процеси, мобілізують резервні сили дитини, обумовлюють його творчість у всіх галузях мистецтва й у житті в цілому. Музикотерапія в процесі реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров'я необхідна як спосіб емоційного впливу з метою корекції наявних фізичних і розумових відхилень, як спосіб невербальної комунікації, а також як один з можливих способів пізнання світу. Музикотерапія може бути включена в індивідуальну програму розвитку дітей з особливими потребами у поєднанні з іншими видами корекційної роботи і з успіхом використовуватись в установах соціальної сфери. Ритмічні інструменти особливо придатні для впливу на рухові розлади. Струнні - діють своїм проникливим тривалим і ясним звуком, що сприяє душевній гармонії, психічному заспокоєнню. Ксилофон та інші так звані металофони спонукають до спілкування і контакту.
• Драматерапія. Цей напрям терапії походить своїм корінням від народних ігрищ. Потреба в грі існувала у людини споконвіку. Окрім поступово сформованих академічних театрів в історії існує багато прикладів аматорських постановок, в яких приймають участь звичайні люди. Яскравим прикладом реалізації себе в цьому жанрі є «Діти сонця»(люди з синдромом Дауна). У 1999 році в Москві було створено театр Простодушних. Його організатор – актор театру й кіно Ігор Неупокоєв. Актори театру – люди із синдромом Дауна, володарі багатьох телевізійних і театральних нагород.

Також можна навести інші приклади успіху людей з особливими потребами:

• Макл Джургю Джонсон – художник. Його виставки з успіхом проходять в усьому світі.
• Лондонський танцювальний колектив Larondina з успіхом гастролює країнами та континентами. Усі актори цього колективу – люди із синдромом Дауна. На їхніх концертах завжди аншлаг.
• Паскаль Дюнен – людина із синдромом Дауна. У 1997 році він одержав на Канському фестивалі головний приз за краще виконання чоловічої ролі.
• Андрій Востриков із Воронежа – власник п'яти золотих медалей на Європейських Спеціальних Олімпійських молодіжних Ігор у Римі, абсолютний чемпіон Європи з гімнастики серед дітей і молоді з порушеннями розвитку.

На практиці вже давно доведено, що мистецтво може лікувати серйозні захворювання як душевні, так і фізичні. Нічого неможливого немає…

Бондарчук Тетяна Григорівна
лікар-психолог, психотерапевт.