В уявленні людини серце – це «мотор» або «насос» при раптовій зупинці роботи котрого може настати смерть. В зв’язку з цим найбільш частою із всіх нозофобій являється кардіофобія - страх померти від патології серця.

При прогресуванні хронічної хвороби міняється вся система відносин хворих. Значимими стають тільки ті події, що не заважають виділитись сенсоутворюючому мотиву збереження життя. Унаслідок цього, з'являється замкнутість, відчуженість, збідніння контактів з людьми, пасивність.

Виділення мотиву збереження життя веде до формування обмежувального поводження: інертності, зниженню активності в тому числі і сексуальної.

На думку спеціалістів –кардіологів, терапевтів більшість кардіологічних пацієнтів можуть мати повноцінне сексуальне життя , проте багато хто з них не роблять цього через постійний страх погіршення свого стану. Особливо, подібні страхи характерні для хворих котрі не мають постійного сексуального партнера або партнер значно молодший за них по віку. Для кардіологічних пацієнтів можна виділити два основних психологічний чинника що заважають відновленню нормального сексуального життя:

Тривога. Зазвичай пов’язана з страхом виникнення нападу під час статевого акту який на цей раз може привести до летального наслідку.

Депресія. Після серцевого нападу зазвичай хворий відчуває стабільне зниження настрою, відсутність будь яких бажань, зникає відчуття отримання задоволення від життя . Такий стан заважає відновленню нормальних емоційних зв’язків з партнерами, а також може привести до зниження лібідо і в деяких випадках - імпотенції. Страх може бути настільки сильним, що хворі починають уникати сексу в цілому. Повернення до статевого життя (див. Статеве життя піля перенесених серцево-судинних ускладнень) як і поновлення фізичних навантажень є компонентом нормального життя.

Для багатьох пар першим кроком в процесі відновлення психологічної складової нормальних сексуальних стосунків є обговорення своїх страхів та проблем один з одним. Якщо цього не досить то завжди можна попросити у свого лікаря письмовий дозвіл про відновлення статевих стосунків. Такий дозвіл дозволить зменшити психологічне навантаження, адже певний відсоток відповідальності ви перекладаєте на спеціаліста. Також можна звернутися за допомогою до психотерапевта який допоможе за певний час впоратись з страхами та зменшить психологічне навантаження і роздратування, а також покаже як вийти з соціальної та психологічної ізоляції що виникла у зв’язку з захворюванням.