estetik

hraptop

vaga

uzd

Скачать шаблоны для cms Joomla 3 бесплатно.
Зелёные шаблоны джумла.

БЕРЛІПРИЛ® 10

Форма випуску: Таблетки по 10 мг № 30

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП) (виробництво in bulk; кінцеве пакування; випуск серії)/Менаріні-Фон Хейден ГмбХ (виробництво in bulk; кінцеве пакування)/Клоке Ферпакунгс-Сервіс ГмбХ (виробництво in bulk; кінцеве пакування), Німеччина/Німеччина/Німеччина

Міжнародна непатентована назва: Enalapril

АТ код: C09AA02

Форма випуску: Таблетки по 10 мг № 30

Діючі речовини: 1 таблетка містить: еналаприлу малеату 10 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, магнію карбонат основний, крохмалю натрію гліколят тип А, желатин, кремнію оксид дрібнодисперсний безводний, магнію стеарат, оксид заліза коричневий (Е 172)

Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

Показання: Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Безсимптомна дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду  35 %).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/7553/01/01

Термін дії посвідчення: з 27.12.2007 по 27.12.2012



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БЕРЛІПРИЛâ 10

BERLIPRIL®

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 10 мг еналаприлу малеату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат основний, крохмалю натрію гліколят тип А, желатин, кремнію оксид дрібнодисперсний безводний, магнію стеарат, оксид заліза коричневий (Е 172).

 

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

Код АТС С09А А02.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання. Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Безсимптомна дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду £ 35 %). 

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до еналаприлу малеату, до інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ), або до одного з інших компонентів препарату. Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, який розвинувся внаслідок призначення ІАПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Вагітність та період годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу малеату. Доза препарату підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта та від дії препарату на артеріальний тиск.

Артеріальна гіпертензія. Початкова доза Берліприлуâ становить від 5 мг до 20 мг, залежно від ступеня тяжкості гіпертензії та стану пацієнта, яку приймають один раз на добу. При артеріальній гіпертензії легкого ступеня початкова доза препарату становить 5 - 10 мг. У хворих із вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, при нирковій гіпертензії, при нестачі в організмі солей та/або рідини, при декомпенсації серцевої діяльності або при тяжкій артеріальній гіпертензії) спочатку лікування може мати місце значне зниження артеріального тиску, тому таким пацієнтам лікування треба починати з дози 5 мг або з меншої дози та під ретельним наглядом лікаря. За попередньої терапії діуретиками у високих дозах може розвинутись гіповолемія, яка може спричинити розвиток артеріальної гіпотензії на початку лікування еналаприлом мале атом. Тому таким пацієнтам рекомендується починати лікування Берліприломâ з дози 5 мг або з меншої дози та, за можливості, за 2 - 3 доби перед початком терапії відмінити діуретики. Також рекомендується контроль функції нирок та рівня калію в сироватці. Звичайна підтримуюча добова доза становить 20 мг еналаприлу малеату, а максимальна – 40 мг на добу.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка. При лікуванні серцевої недостатності (СН) та безсимптомної дисфункції лівого шлуночка (БДЛШ) Берліприлâ призначають додатково до діуретиків, препаратів наперстянки або бета-адреноблокаторів. Початкова доза препарату становить 2,5 мг. Для того щоб визначити дію препарату на артеріальний тиск, терапію треба починати під ретельним наглядом лікаря. Якщо після початку лікування не виникає симптоматична гіпотензія або вона усувається, дозу препарату слід поступово підвищувати до загальноприйнятої підтримуючої дози 20 мг, яку приймають одноразово або, залежно від переносимості, розділяють на 2 прийоми. Таке титрування дози рекомендується проводити протягом перших 2 - 4 тижнів. Максимальна підтримуюча доза становить 40 мг на добу, яку ділять на 2 прийоми.

Рекомендоване титрування дози препарату Берліприлâ при лікуванні (СН) та (БДЛШ)

Тиждень

Дозування

 Тиждень 1

День 1 - 3

2,5 мг/добу одноразово

День 4 - 7

5 мг/добу за 2 прийоми

Тиждень 2

 

10 мг/добу одноразово або за 2 прийоми

Тиждень 3 та 4

 

20 мг/добу одноразово або за 2 прийоми

 

Перед і після початку терапії препаратом Берліприлâ слід провести ретельний контроль артеріального тиску і ниркової функції, оскільки були повідомлення про розвиток гіпотензії та, рідше, про ниркову недостатність. Перед початком лікування дозу діуретиків, що застосовують пацієнти, за можливості, зменшують. Гіпотензивна реакція спочатку лікування Берліприломâ не означає те, що вона буде мати місце і при тривалому лікуванні, і не виключає його подальше застосування. Також слід проводити контроль рівня калію сироватки та ниркової функції.

Дозування при порушеній функції нирок.

 

Кліренс креатиніну (Kr-Cl) мл/хв

Початкове дозування

30 < Kr-Cl < 80 мл/хв

5-10 мг

10 < Kr-Cl £ 30 мл/хв.

2,5 мг

        Kr-Cl £ 10 мл/хв

2,5 мг в день проведення діалізу

 

Інтервали між прийомами еналаприлу малеату слід подовжити та/або зменшити його дозу. Еналаприл піддається діалізу. У дні, вільні від проведення діалізу, доза залежить від ступеня зниження артеріального тиску.

Пацієнти літнього віку. Дозу слід підбирати залежно від стану ниркової функції.

Діти. Дітям, які можуть ковтати таблетки, дозу слід підбирати індивідуально, залежно від їх стану та ступеня зниження артеріального тиску. Для хворих із масою тіла від 20 до < 50 кг початкова доза становить 2,5 мг, а для пацієнтів з масо тіла ³ 50 кг – 5 мг. Берліприлâ призначають 1 раз на добу. Максимальна добова доза для пацієнтів із масою тіла 20 - < 50 кг становить 20 мг, а для пацієнтів з масою тіла ³ 50 кг – 40 мг. Зазначену максимальну добову дозу перевищувати не слід. Немає даних щодо застосування немовлятами і дітьми, у яких ступінь клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2. тому не рекомендується призначати препарат дітям цієї вікової категорії.

 

Побічні реакції. Для оцінки частоти виникнення побічних дій використовується наступна класифікація: дуже часто: > 1/10; часто: > 1/100 і < 1/10; іноді: > 1/1000 і < 1/100; рідко: >1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, у тому числі поодинокі випадки.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи. Іноді: анемія (апластична та гемолітична у тому числі). Рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, збільшення лімфатичних вузлів, аутоімунні захворювання. Порушення обміну речовин. Іноді: гіпоглікемія. Порушення збоку нервової системи. Часто: головний біль, депресія. Іноді: сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, запаморочення. Рідко: зміна характеру сновидінь, порушення сну. Порушення з боку органу зору. Дуже часто: розмитість зору. Порушення з боку серцево-судинної системи. Дуже часто: запаморочення. Часто: гіпотензія (ортостатична гіпотензія у тому числі), синкопе, інфаркт міокарда або церебральний інсульт (у результаті значного падіння артеріального тиску у пацієнтів з наявністю високих факторів ризику), біль у грудній клітці, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія. Іноді: ортостатична гіпотензія, посилене серцебиття. Рідко: синдром Рейно. Порушення функції органів дихання. Дуже часто: сухий кашель. Часто: диспное. Іноді: ринорея, біль у горлі та охриплість, бронхоспазм/астма. Рідко: легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозильнофільна пневмонія. Порушення з боку травного тракту. Дуже часто: нудота. Часто: діарея, біль у животі, зміна смакового сприйняття. Іноді: кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, відсутність апетиту, подразнення шлунка, сухість у роті, пептична виразка. Рідко: стоматит/афтозні виразки, глосит. Порушення з боку печінки та жовчовивідної системи. Рідко: печінкова недостатність, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит (печінковий некроз у тому числі), холестаз (жовтяниця у тому числі). Порушення з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини. Часто: шкірний висип, ангіоневротичний набряк (у тому числі обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв’язок та/або гортані). Іноді: пітливість, свербіж, кропив’янка, алопеція. Рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія. Були повідомлення про симптомокомплекс, який може супроводжуватись деякими або усіма наступними явищами: пропасницею, серозитом, васкулітом, міалгією/міозитом, артралгією/артритом, підвищенням титру антиядерних антитіл, підвищенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілією та лейкоцитозом. Може мати місце шкірний висип, фотосенсибілізація або інші шкірні прояви. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів. Іноді: розлади функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія. Рідко: олігурія. Порушення з боку репродуктивної системи. Іноді: імпотенція. Рідко: гінекомастія. Порушення загального характеру. Дуже часто: астенія. Часто: підвищена втомлюваність. Іноді: м’язові судоми, припливи, шум у вухах, відчуття дискомфорту, пропасниця. Дані лабораторного обстеження. Часто: гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну сироватки. Іноді: підвищення рівня сечовини сироватки, гіпонатріємія. Рідко: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення показників білірубіну сироватки.

 

Передозування. Щодо передозування у людини є лише обмежені відомості. Як найбільш вірогідні ознаки передозування дотепер вважається тяжка артеріальна гіпотензія, що виникає приблизно через 6 годин після прийому таблеток, та одночасна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи зі ступором. При передозуванні ІАПФ можуть спостерігатися недостатність кровообігу, втрата електролітів, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, посилене серцебиття, брадикардія, запаморочення, відчуття страху та кашель. Як лікування рекомендують внутрішньовенну інфузію розчину натрію хлориду. При падінні артеріального тиску хворий має зайняти горизональне положення і підняти нижні кінцівки. Також можливе інфузійне введення ангіотензину ІІ та/або катехоламінів. Якщо таблетки були прийняті нещодавно, то слід промити шлунок та призначити адсорбенти. Еналаприлат видаляється шляхом діалізу. При резистентній брадикардії показаний штучний водій ритму. Необхідно постйно контролювати рівень електролітів та креатині ну у сироватці.

Лікування ангіоневротичного набряку. Розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані може виникнути у будь-який момент лікування. У цих випадках треба відмінити призначений препарат і ретельно стежити за пацієнтом. У випадках, коли набряк на обличчі і губах обмежений, він може зникнути сам, хоча необхідне призначення антигістамінних препаратів. Судинні набряки язика, голосової щілини і гортані можуть становити загрозу для життя пацієнта, тому проводиться невідкладна терапія, наприклад, підшкірне введення 0,3 – 0,5 мг адреналіну (розведення 1:1000) та/або розпочати заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Еналаприлу малеат не слід застосовувати у перший триместр вагітності та у період годування груддю. Якщо планується або діагностовано вагітність, слід якомога швидше перейти на лікування альтернативними препаратами. У ІІ та ІІІ триместрах вагітності еналаприлу малеат протипоказаний у зв’язку із його токсичним впливом на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамнія, затримка осифікації кісток черепа) та немовлят (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо мати застосовувала еналаприлу малеат у 2 та 3 триместрах, то рекомендуються ультразвукове дослідження плода для перевірки ниркової функції та черепа, а немовлята мають бути під ретельним спостереженням для виявлення гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. 

 

Діти. Внаслідок відсутності достатньої інформації про ефективність та безпечність застосування препарату Берліприлâ при хронічній серцевій недостатності та безсимптомній дисфункції лівого шлуночка, препарат рекомендується тільки дітям із артеріальною гіпертензією. Це положення також стосується немовлят та дітей із показником клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2. Більш детальна інформація щодо дозування препарату дітям наведена в розділі “Спосіб застосування та дози”.

 

Особливі заходи безпеки. Зберігати в недоступному для дітей місці!

 

 

 

 

Особливості застосування. Хворим із нестачею рідини в організмі (внаслідок застосування діуретиків, проносу, блювання) призначення еналаприлу малеату має відбуватись під ретельним наглядом лікаря для запобігання розвитку гіпотензії. Особлива обережність необхідна при його застосуванні хворим із артеріальним стенозом та мітральним стенозом, при гіпертрофічній кардіоміопатії. Препарат не застосовують при шоку, що супроводжується недостатністю кровообігу і значній гемодинамічній  перешкоді в ділянці виносного тракту лівого шлуночка.  Були повідомлення про розвиток ниркової недостатності при застосуванні еналаприлу малеату хворими із тяжкою серцевою недостатністю, яка мала оборотній характер при її своєчасній діагностиці та лікуванні. Призначення еналаприлу малеату хворим із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки становить особливу небезпеку внаслідок можливого падіння артеріального тиску або розвитку ниркової недостатності, яка часто може проявлятися лише креатинінемією легкого ступеня. Лікування таких пацієнтів треба починати з малих доз ретельно титруючи дозу і контролюючи ниркову функцію. Еналаприл малеат не рекомендують призначати хворим, які недавно перенесли трансплантацію нирки через відсутність досвіду застосування. Еналаприл малеат відміняють у випадку появи у хворих жовтяниці або значного підвищення рівня печінкових ферментів внаслідок можливого розвитку холестазу та блискавичного печінкового некрозу іноді з летальним кінцем. Треба бути обережним, призначаючи еналаприл малеат хворим із колагенозами, при одночасному застосуванні із імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом внаслідок можливого розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії і анемії. При проведенні гемодіалізу з використанням high-flux мембран, наприклад, “AN 69”  та одночасному застосуванні еналаприлу існує ризик появи анафілактоїдних реакцій, тому такої комбінації слід уникати. Якщо є потреба у проведенні ліпідоаферезу або специфічної терапії при укусах комах, треба тимчасово припинити застосування еналаприлу та перевести хворого на інший лікарський засіб. У хворих на цукровий діабет, які одночасно застосовують пероральні антигіперглікемічні засоби та еналаприл малеат, потрібен ретельний контроль рівня цукру в крові. При застосуванні еналаприлу малеату можлива поява сухого кашлю, який зникає зникає після його відміни. Перед підготовкою до оперативних втручань лікар-анестезіолог має бути поінформований про те, що хворий застосовує еналаприлу малеат. Під час лікування еналаприлом може розвинутись гіперкаліємія, особливо у хворих із серцевою і/чи нирковою недостатністю, тому періодично треба контролювати рівень калію в крові. Препарат Берліприлâ містить лактозу, тому його не слід застосовувати хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази в організмі або із синдромом малабсорбції глюкози-галактози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Можливі запаморочення та загальна слабкість.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Калійсберігаючі діуретики і препарати калію. Еналаприл малеат зменшує втрату калію, спричинену діуретиками. Одночасне його застосування зі спіронолактоном, триамтереном, амілоридом або із препаратами калію чи калійвмісними замінниками солі може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці. Діуретики. Попереднє застосування діуретиків у високих дозах може призвести до розвитку гіпотензії при початковому призначенні еналаприлу малеату. Гіпотензивний ефект можна зменшити, якщо відмінити діуретик, компенсувати нестачу рідини та/або солей в організмі або почати терапію еналаприлом малеатом із низьких доз. Інші антигіпертензивні засоби. Одночасне застосування з іншими антигіпертензивними препаратами, нітрогліцерином, іншими нітратами або вазодилататорами може посилювати антигіпертензивний ефект еналаприлу малеату. Літій. Не рекомендується одночасне застосування еналаприлу малеату і препаратів літію внаслідок підвищення рівня літію в сироватці. Якщо ця комбінація необхідна, то потрібен ретельний контроль рівня літію в сироватці. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для анестезії та наркозу. Можливе підсилення антигіпертензивної дії еналаприлу малеату. Нестероїдні протизапальні засоби. Антигіпертензивна дія еналаприлу малеату може послаблюватись. Можливий синергізм дії на вміст калію в сироватці, що призводить до гіперкаліємії та оборотного погіршення ниркової функції. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, що особливо стосується зневоднених хворих або хворих літнього віку. Симпатоміметики. Антигіпертензивна дія еналаприлу малеату може послаблюватись. Антигіперглікемічні засоби. Можливе підсилення цукрознижувальної дії інсуліну та пероральних антигіперглікемічних препаратів при їх одночасному застосуванні із еналаприлом малеатом аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо це можливо у перші тижні комбінованого лікування, а також у хворих із обмеженою функцією нирок. Алкоголь. Посилюється дія еналаприлу малеату при одночасному вживанні алкоголю. Ацетилсаліцилова кислота/тромболітичні засоби/бета-адреноблокатори. Немає протипоказань щодо комбінації еналаприлу малеату із цими засобами.

 

Фармакологічні властивості.

 

Фармакодинаміка. Еналаприлу малеат – це сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, яка гідролізується в печінці до утворення еналаприлату, який і є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Пригнічення АПФ призводить до зменшення утворення в тканинах і плазмі ангіотензину ІІ, додаткового зменшення секреції альдостерону і підвищення активності реніну плазми. Наслідком пригнічення АПФ є підвищення активності калікреїн-кінінових систем, накопичення брадикініну і як наслідок цього – активація простагландинової системи. Застосування еналаприлу малеату у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до зниження артеріального тиску без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень, зменшення периферичного судинного опору. У пацієнтів із серцевою недостатністю застосування еналаприлу малеату спричиняє зменшення периферичного судинного опору,  результатом чого є зменшення післянавантаження серця. При лікуванні еналаприлом малеатом спостерігається збільшення хвилинного об’єму серця, підвищення ударного індексу та толерантності до навантаження, зменшення гіпертрофії лівого шлуночка, поліпшення внутрішньоклубочкової гемодинаміки у нирках. На метаболізм глюкози та ліпопротеїдів еналаприл малеат не впливає.        

 

Фармакокінетика. Після перорального прийому еналаприл малеат швидко всмоктується, 60% від прийнятої дози. Прийом їжі на його всмоктування не впливає. Пік концентрації еналаприлату в плазмі досягається приблизно через 4 години. Ефективний час напівнакопичення еналаприлату після багаторазового перорального приймання становить 11 годин. Ефективне пригнічення активності ангіотензинперетворюючого ферменту відбувається через 2-4 години після прийому однієї дози еналаприлу малеату. Початок антигіпертензивної дії спостерігається через 1 годину, а максимальна дія – через 4 - 6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози, однак за рекомендованих дозувань, антигіпертензивний і гемодинамічний ефекти зберігаються не менше 24 годин. У добровольців із нормальною нирковою функцією концентрація еналаприлату в сироватці досягає свого стаціонарного рівня приблизно через 4 доби після початку застосування. В діапазоні терапевтично значущих концентрацій у людини зв’язування з білками плазми не перевищує 60 %. Окрім перетворення в еналаприлат, даних про подальший значущий метаболізм еналаприлу малеату немає. Еналаприлат виводиться переважно нирками. Основним компонентом у сечі є еналаприлат (40 % від прийнятої дози) і незмінений еналаприлу малеат (біля 20 %).

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Блідо-коричневі таблетки, злегка опуклі з обох боків, зі скошеними краями та насічкою для поділу з одного боку.  

 

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С! Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності!         

 

Упаковка. 10 таблеток у блістері; 3 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Власник реєстрації.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП).

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

 

Виробники.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП).

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

 

Менаріні - Фон Хейден ГмбХ.
Лейпцігер Штрасе 7 - 13, 01097 Дрезден, Німеччина.

 

Клоке Ферпакунгс-Сервіс ГмбХ.
Макс-Бекер-Штрасе

Read 2711 times
Уникальная программа снижения веса от Фаберлик.
Новинки косметики фаберлик на faberllena.ru

Останні запитання

Як схуднути?
Доброго дня!Моему чоловікові 26 років при зрості 172см.Він важить 110к...
68 Переглядів
відповідей
Опубліковане в Четвер, 30 липня 2020