Скачать шаблоны для cms Joomla 3 бесплатно.
Зелёные шаблоны джумла.

ПРОТАФАН® НМ ПЕНФІЛ®

Форма випуску: Суспензія для ін'єкцій, 100 МО/мл по 3 мл у картриджах № 5

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: А/Т Ново Нордіск, Данія

Міжнародна непатентована назва: Insulin (human)

АТ код: A10AC01

Форма випуску: Суспензія для ін'єкцій, 100 МО/мл по 3 мл у картриджах № 5

Діючі речовини: 1 мл розчину для ін'єкцій містить: 100 МО інсуліну людського біосинтетичного (реком бінантна ДНК одержана з Saccharomyces cerevisiae). Одна МО дорівнює 0,035 мг без водного людського інсуліну

Допоміжні речовини: Цинку хлорид; гліцерин; метакрезол (1,5 мг/мл); фенол (0,65 мг/мл); натрію гідрофосфат, дигідрат; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева; протаміну сульфат; вода для ін'єкцій

Фармакотерапевтична група: Препарати групи інсуліну

Показання: Лікування цукрового діабету.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2,5р.

Номер реєстраційного посвідчення: П.02.03/05848

Термін дії посвідчення: з 27.12.2007 по 27.12.2012



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ПРОТАФАН® НМ ПЕНФІЛ®

(PROTAPHANE® НМ PENFILL®)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: інсулін людський (рДНК);

основні фізико-хімічні властивості: мутна, біла водна суспензія  людського інсуліну;

склад: 1 мл розчину для ін’єкцій містить 100 МО інсуліну людського біосинтетичного (рекомбінантна ДНК одержана з Saccharomyces cerevisiae).

Одна МО (Міжнародна одиниця) дорівнює 0,035 мг безводного людського інсуліну;

допоміжні речовини: цинку хлорид, гліцерин, метакрезол, фенол, натрію гідрофосфат дигідрат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, протаміну сульфат, вода для ін’єкцій.

 

Форма випуску. Суспензія для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Код АТС А10А С01.

 

Фармакологічні властивості.

Протафан® НМ Пенфіл® є суспензією людського ізофан-інсуліну (НПХ). Фармакодинаміка. Цукрознижувальний ефект інсуліну полягає в сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки.

Протафан НМ Пенфіл є інсуліном тривалої дії. У середньому профіль дії після підшкірної ін’єкції такий:

початок дії:                           протягом 1½ години

максимальний ефект:          від 4 до 12 годин

тривалість дії:                       приблизно 24 години

Фармакокінетика. Період напіввиведення інсуліну з крові становить кілька хвилин, тому профіль дії препарату інсуліну обумовлений виключно характеристиками його абсорбції. Цей процес залежить від ряду факторів (наприклад, доза інсуліну, спосіб і місце ін’єкції, товщина підшкірної клітковини, тип діабету), що зумовлює значну варіабельність ефекту препарату інсуліну як в одного, так і в різних хворих.

Абсорбція. Пік концентрації в плазмі настає протягом 2-18 години після підшкірної ін’єкції.

Розподіл. Значного зв'язування інсуліну з білками плазми крові, за винятком циркулюючих антитіл до нього (при їхній наявності) виявлено не було.

Метаболізм. Людський інсулін розщеплюється інсуліновими протеазами чи
інсулін-деградуючими ферментами і, можливо, протеїндисульфідизомеразою. Виявлено ряд ділянок, в яких відбуваються розриви (гідроліз) молекули людського інсуліну. Жоден з метаболітів, що утворилися після гідролізу, не має біологічної активності.

Елімінація. Тривалість напіввиведення інсуліну визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної клітковини. От чому тривалість напіввиведення (t½) вказує на швидкість всмоктування, а не елімінації (як такій) інсуліну з плазми крові (t½ інсуліну з кровотоку складає всього кілька хвилин). За даними проведених досліджень, t½ становить 5-10 годин.


Можна думати, що фармакокінетика інсуліну в дітей, підлітків і дорослих практично однакова.

Експериментальні дослідження безпеки

Експериментальними дослідженнями (токсичність повторного введення препарату, генотоксичність, канцерогенність, токсичний вплив на репродуктивну здатність) також не було виявлено будь-якої небезпеки введення Протафану НМ Пенфіл.

 

Показання для застосування. Лікування цукрового діабету.

 

Спосіб застосування та дози.

Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого.

У середньому добова потреба в інсуліні при лікуванні діабету становить від 0,3 до 1,0 МО/кг маси тіла. Добова потреба в інсуліні може зростати у хворих з  резистентністю до інсуліну (наприклад, в період пубертації або при ожирінні) і знижуватися у хворих із залишковою ендогенною продукцією інсуліну.

Лікар визначає кількість ін’єкцій на добу (одна чи декілька), що необхідні хворому. Протафан НМ можна вводити окремо або змішувати з швидкодіючим інсуліном. При інтенсивній інсулінотерапії суспензії використовують як базальний інсулін, який вводять ввечері та/або вранці, а швидкодіючий інсулін вводять перед прийомом їжі.

Оптимізація контролю метаболізму у хворих на діабет відстрочує початок і сповільнює розвиток пізніх ускладнень діабету, тому рекомендують проводити моніторинг рівня глюкози в крові.

Протафан НМ Пенфіл призначений для підшкірних ін’єкцій.

Протафан НМ Пенфіл звичайно вводять під шкіру стегна. Можна також вводити в ділянку передньої черевної стінки, сідниць або дельтовидного м’яза плеча.

При підшкірних ін’єкціях у ділянку стегна всмоктування інсуліну відбувається повільніше, ніж при введенні в інші ділянки тіла.

Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик попадання у м’яз.

Для запобігання ліподистрофії місця ін’єкцій слід змінювати навіть у межах однієї ділянки тіла.

Суспензії інсуліну ні в якому разі не можна вводити внутрішньовенно.

 
Інструкції щодо застосування  препарату “Протафан НМ Пенфіл”  для хворого
Картриджі ”Пенфіл” призначені для використання в шприц-ручках “Ново Нордіск” з голками “НовоФайн”.
При одночасному лікуванні препаратом “Протафан НМ Пенфіл” та іншим видом інсуліну у картриджі “Пенфіл” для кожного з них слід використовувати окрему шприц-ручку. Протафан НМ Пенфіл призначений лише для індивідуального використання.

Не заповнюйте Протафан НМ Пенфіл повторно.

 

Перед застосуванням препарату “Протафан НМ Пенфіл”

·         Переконатися в правильності типу інсуліну.

·         Завжди перевіряти картридж “Пенфіл”, включаючи гумовий поршень (пробку). Картридж “Пенфіл” не використовувати, якщо є будь-які зовнішні пошкодження або якщо видима ділянка гумового поршня перевищує ширину білої смужки. Ушкоджений картридж повернути постачальнику.

·         Продезінфікувати гумову мембрану тампоном зі спиртом.

 

Не використовувати препарат “Протафан НМ Пенфіл”

·         Якщо картридж “Пенфіл” чи шприц-ручка падали або зазнали  зовнішнього тиску, оскільки при цьому виникає ризик їхнього ушкодження і витікання інсуліну.

·         Якщо він зберігався неправильно або був заморожений.

·         Якщо суспензія інсуліну не стає білою та рівномірно мутною після перемішування.

 

Перемішування інсуліну

Перемішування відбувається краще, коли рідина в картриджі має кімнатну температуру. Перед тим, як помістити картридж “Пенфіл” в шприц-ручку,  обережно перевертайте шприц-ручку догори та вниз від положення А до положення В (див. малюнок) не менше 20 разів так, щоб скляна кулька в ньому переміщалася від одного кінця картриджа до іншого. Перед кожною наступною ін'єкцією слід повторювати ці дії не менш як 10 разів, доки рідина не стане рівномірно білою та мутною.

 

 

Впевніться в тому, що в картриджі залишилося як мінімум 12 одиниць інсуліну, що дасть можливість перемішати вміст. Якщо в картриджі залишилося менше 12 одиниць, використайте новий картридж. Після перемішування одразу ж зробіть ін’єкцію.

 

Як вводити цей препарат інсуліну

Ввести інсулін під шкіру згідно з рекомендаціями лікаря або інструкції, що додана до шприц-ручки.

Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою не менше 6 секунд.

Це забезпечить введення повної дози.

Після кожної ін'єкції голку слід видаляти. У противному разі зміни температури можуть спричинити витікання рідини через голку і внаслідок цього зміну концентрації інсуліну.

 

Побічна дія. Побічні реакції, що спостерігаються у хворих, які одержують Протафан НМ Пенфіл, здебільшого пов'язані з величиною дози препарату, що вводиться, і є проявами фармакологічної дії інсуліну. Найчастішим побічним ефектом при інсулінотерапії є гіпоглікемія. Вона може виникнути, коли доза значно перевищує потреби хворого в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості і/або судом, з подальшими тимчасовими або постійними порушеннями функції головного мозку і навіть смерті. За даними клінічних досліджень, а також даними щодо застосування препарату після випуску його на ринок, частота виникнення тяжкої гіпоглікемії варіює в різних групах хворих і при різних режимах дозування; частота випадків тяжкої гіпоглікемії у хворих, що одержують інсулін аспарт, така сама, як і у хворих, які одержують людський інсулін.

Нижче наведено частоту виникнення побічних реакцій, які можуть бути пов’язані з використанням препарату “Протафан НМ Пенфіл”.

За частотою виникнення ці реакції було розподілено на ті, що виникають іноді (>1/1000, 1</100) або спостерігаються рідко (>1/10000, 1</1000). Окремі спонтанні випадки були віднесені до тих, що зустрічаються дуже рідко (1</10000).

Порушення імунної системи

Кропив’янка, свербіж, висип - іноді.

Анафілактичні реакції – дуже рідко.

Ці симптоми можуть бути проявами гіперчутливості. Іншими симптомами генералізованої гіперчутливості є свербіж, пітливість, порушення травного тракту, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття і падіння кров'яного тиску. Генералізовані реакції гіперчутливості є потенційно небезпечними для життя.

Порушення нервової системи

Периферичні невропатії – дуже рідко.

Швидке поліпшення контролю рівня глюкози в крові може викликати оборотний стан "гострої больової невропатії".

 

Порушення зору

Порушення рефракції – дуже рідко.

Порушення рефракції можуть виникнути на початку лікування інсуліном. Ці симптоми мають тимчасовий характер.

Діабетична ретинопатія – іноді.

Тривалий добре налагоджений контроль глікемії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. Проте інтенсифікація інсулінотерапії для швидкого поліпшення контролю глікемії може викликати тимчасове загострення діабетичної ретинопатії.

Реакції шкіри та підшкірної клітковини

Ліподистрофія – іноді.

Ліподистрофія може розвинутися в місцях ін'єкцій, якщо хворий не змінює місця  ін'єкцій в одній ділянці.

Генералізовані порушення і реакції в місцях ін'єкцій

Реакції в місцях ін’єкції – іноді.

При введенні інсуліну в місцях ін'єкцій можуть виникнути шкірні реакції (почервоніння, набряк і свербіж, біль, гематома), які звичайно проходять при продовженні лікування.
Набряк – іноді.

Набряк може виникнути на початку інсулінотерапії. Цей симптом звичайно швидко проходить.

 

Протипоказання. Гіпоглікемія. Підвищена чутливість до людського інсуліну або до будь-якого інгредієнта препарату.

 

Передозування. Хоч для інсуліну специфічне поняття передозування не сформульоване, після його введення може розвинутися гіпоглікемія.

·          Легку гіпоглікемію можна лікувати прийомом внутрішньо глюкози або солодких продуктів. Тому хворим на діабет рекомендують постійно мати при собі кілька шматочків цукру, цукерки, печиво або солодкий фруктовий сік.

·          У випадку тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходиться у непритомному стані, особи, які пройшли відповідний інструктаж, мають ввести йому глюкагон підшкірно або внутрішньом’язово (від 0,5 до 1 мг). Медичний працівник може ввести хворому глюкозу внутрішньовенно. Глюкозу також треба вводити внутрішньовенно у випадку, якщо хворий не реагує на введення глюкагону протягом 10-15 хвилин.

Після того, як хворий опритомніє, йому слід прийняти внутрішньо вуглеводи для запобігання рецидиву. Після ін’єкції глюкагону хворого слід обстежити у лікарні, аби знайти причину тяжкої гіпоглікемії та запобігти подібним станам.

 

Особливості застосування.

Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при діабеті 1 типу) можуть призвести до гіперглікемії. Звичайно перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають у себе почуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону у повітрі, що видихується .

При діабеті 1 типу гіперглікемія, що не лікується, призводить до діабетичного кетоацидозу, який потенційно є смертельно небезпечним.

Хворі, в яких істотно поліпшився контроль рівня глюкози в крові завдяки інтенсивній інсулінотерапії, можуть відзначити зміни звичних симптомів-провісників гіпоглікемії, про що їх слід завчасно попередити.

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, звичайно підвищують потребу хворого в інсуліні.

Ниркова або печінкова недостатність може зменшити потребу хворого в інсуліні.

При переведенні хворих на інші типи чи види інсуліну  ранні симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з прийомом попереднього препарату інсуліну.

Переведення хворого на інший тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем. Зміна концентрації, виду (виробника), типу, походження інсуліну (тваринний, людський або аналог людського інсуліну) і/або методу виробництва може зумовити необхідність корекції дози інсуліну. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування.

Пропускання прийому їжі або непередбачене підвищене фізичне навантаження можуть призвести до гіпоглікемії.

Перед подорожуванням у різних часових поясах хворим слід отримати консультацію лікаря, оскільки при цьому змінюється графік ін’єкцій інсуліну і прийому їжі.

Суспензії інсуліну не слід використовувати в інсулінових насосах для безперервного підшкірного введення інсуліну.

Протафан НМ містить метакрезол, який може викликати алергічні реакції.

Вагітність і годування груддю

Оскільки інсулін не проходить через плацентарний бар’єр, немає обмежень у лікуванні діабету інсуліном в період вагітності. Рекомендується посилити контроль за лікуванням вагітних жінок, хворих на діабет, протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність, оскільки при неадекватному контролі діабету як гіпоглікемія, так і гіперглікемія підвищують ризик вади розвитку та смерті плода.

Потреба в інсуліні звичайно знижується у першому триместрі вагітності та істотно зростає у другому та третьому триместрах.

Після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до вихідного рівня.

Обмежень щодо лікування діабету інсуліном у період годування груддю також немає, оскільки лікування матері не створює будь-якого ризику для дитини. Однак може виникнути необхідність корекції дози і дієти.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Це може стати фактором ризику у ситуаціях, коли ці здатності набувають особливого значення (наприклад, при керуванні автомобілем або механізмами).

Хворим слід рекомендувати вживати заходи щодо профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це особливо важливо для хворих, в яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії або епізоди гіпоглікемії виникають часто. При таких обставинах варто зважити доцільність керування автомобілем взагалі.

Несумісність

Як правило, інсулін можна додавати до речовин, з якими реакція його на сумісність відома. Суспензії інсуліну не можна змішувати з інфузійними розчинами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Як відомо, ряд лікарських засобів впливає на обмін глюкози, що слід враховувати при визначенні дози інсуліну.

Лікарські засоби, які можуть знижувати потребу в інсуліні.

Пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), інгібітори моноамінооксидази (МАО), неселективні b-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), саліцилати, алкоголь, анаболічні стероїди та сульфаніламіди.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати потребу в інсуліні.

-      Пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, b-симпатоміметики і даназол;

-      b-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та сповільнювати відновлення після гіпоглікемії;

-      октреотид/ланреотид може як знижувати, так і підвищувати потребу в інсуліні;

-      алкоголь може посилювати і подовжувати тривалість гіпоглікемічного ефекту інсуліну.

 

Умови та термін зберігання.

Термін зберігання – 2,5 року.

Протафан НМ Пенфіл, яким користуються, не слід зберігати в холодильнику. Його можна зберігати при кімнатній температурі (не вище 30°С) протягом 6 тижнів.

Протафан НМ Пенфіл, яким не користуються, слід зберігати у холодильнику при температурі 2°С - 8°С (не надто близько від морозильної камери).

Не заморожувати.

Для захисту від дії світла зберігати картриджі в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. Скляний картридж (тип 1) ємністю 3 мл, що має гумовий поршень (бромбутилова гума) та закритий гумовим диском (бромбутилова/поліізопренова гума). Картридж містить скляну кульку для змішування. По 5 картриджів у картонній коробці.

 

Виробник. АТ Ново Нордіск (Данія).

 

Адреса. Novo Nordisk A/S, 2880 Bagsvaerd, Denmark/Данія.

            Тел. + 45 4444 8888.

Read 2225 times
Уникальная программа снижения веса от Фаберлик.
Новинки косметики фаберлик на faberllena.ru